Хочеш допомагати важливим ініціативам і робити світ кращим? Обери цікаві тобі завдання:
Науковий факт: волонтерство стимулює вироблення гормонів радості, продовжує життя і навіть дає можливість зрозуміти своє призначення. Але, як завжди, є підвох. Ось п'ять лайфхаків, щоб точно стати щасливішими, допомагаючи іншим.
Навіщо волонтери комусь допомагають? Чи така вже безкорислива їх допомога? Будь-яка суперечка про це рано чи пізно призведе до усвідомлення простого факту: робити добро… чортівськи приємно!
За даними Медичного центру університету Меріленда, наш мозок дуже любить, коли ми піклуємося про інших, і активно виробляє так звані «гормони щастя»: наприклад, ендорфін або дофамін.
У чому причина яскравої біохімічної реакції на хороші вчинки? Щоб відповісти, давайте знову звернемося до наукової спільноти. Так, у Гарвардській медичній школі зазначають, що волонтерство дає почуття мети, покращує настрій. А згідно з масштабним дослідженням індійських учених, добровольча діяльність зміцнює і розширює соціальні зв'язки учасників.
У результаті, допомагаючи іншим, ми бачимо більше сенсу в своєму існуванні, краще ладнаємо з оточуючими, подобаємося людям. Все це дарує нашому мозку почуття захищеності: «Друже, ми з тобою точно не пропадемо!». І він радісно починає виробляти гормони щастя. Якщо це пояснення здалося вам занадто простим, прочитайте ось цей звіт.
Різні дослідження також показують, що волонтерство в кінцевому підсумку продовжує життя, відкладає старіння і в цілому робить людей щасливішими.
Однак, у статті International journal of Behavioral Medicine під назвою «Альтруїзм, щастя і здоров'я: добре бути добрим» приходять до важливого висновку: це вірно доти, поки людина не перевантажена. Автори дослідження підтверджують, що співчутлива поведінка безпосередньо пов'язана з благополуччям і довголіттям, але застерігають від повного занурення в чужі проблеми.
Як же плідно займатися волонтерством без ризику вигоріти і завдати собі шкоди? Давайте розберемося разом з досвідченим психотерапевтом, щоб в кінцевому підсумку гарантовано отримати дозу гормонів радості.
Правило №1: будьте чесними самі з собою
Бажання допомагати іншим може мати різну природу, говорить Артем Жилін, практикуючий психолог, гештальт- та травма-терапевт.
Далеко не завжди йдеться про щиру турботу. Іноді мотивація більш приземлена: позбутися почуття провини, потішити власне его, впоратися з неврозом. У таких випадках говорити про позитивні ефекти волонтерства складно.
Але чому мотивація має значення? Яка різниця, для чого людина робить добро?
Тут Артем Жилін наводить приклад пожежників або рятувальників, які займаються своєю справою за покликанням. Такі люди відчувають упевненість, спокій. «Душа лежить».
Те ж саме відбувається з волонтерами: якщо вони відчувають щиру потребу допомогти іншим, відчувають покликання – тоді волонтерство матиме позитивний, навіть цілющий ефект.
Коли ж людина допомагає іншим, бо «так треба», вона ризикує не просто вигоріти, але й серйозно нашкодити своєму ментальному здоров'ю, каже Артем.
Є рішення: запитайте себе, чому ви хочете стати волонтером. Якщо вам поки складно дати відповідь, якщо немає очевидного внутрішнього імпульсу допомагати – зачекайте. Обміркуйте, що саме ви готові зробити. Можливо, у вашому випадку буде достатньо перераховувати донати в волонтерську організацію або благодійний фонд.
«Завжди потрібно бути чесним перед самим собою. Звучить дуже примітивно, але насправді це одна з найскладніших речей у світі», – вважає Артем Жилін.
Правило №2: спочатку допоможіть собі
Іноді люди раптом усвідомлюють гостру потребу комусь допомогти, але не розуміють, що ця потреба – реакція травмованої психіки. Яскравий приклад – раптове бажання попрацювати в хоспісі після смерті близької людини. Такі волонтери просто небезпечні – і для себе, і для інших. Вони несвідомо намагаються залікувати рани за допомогою своїх же підопічних.
Якщо ви нещодавно пережили серйозну травму, не поспішайте кидатися у волонтерство з головою. Спочатку допоможіть собі, рекомендує Артем. Не можна проживати горе «за чужий рахунок».
Пам'ятайте: волонтерська діяльність – не універсальні ліки від депресії, болю чи тривоги. Не звинувачуйте себе, якщо у вас поки немає сил допомагати комусь. Дайте собі час накопичити внутрішні ресурси.
Але є винятки. В екстремальних умовах саме допомога іншим людям може стати головним «ліками». Так відбувається на війні, в районах стихійних лих або техногенних катастроф. У таких випадках діють інші закони, зазначає Артем.
Коли травмована людина починає рятувати інших, ще не проживши власну травму, їй може допомогти саме «терапія життям». Втім, можливий і негативний результат. У цьому випадку передбачити що-небудь складно, підкреслює Жилін.
Організаціям, які збирають волонтерські групи для роботи в екстремальних умовах, Артем Жилін рекомендує розробити зрозумілу систему правил і дій. Людей заспокоюють чіткі регламенти, коли навколо панує хаос. Волонтерам потрібно давати чіткі завдання, обмежені за часом. Важливо стежити, щоб усі учасники дотримувалися розкладу і слідували інструкціям. Крім того, у команді повинні бути координатори з розвиненими комунікативними навичками. Необхідно відстежувати не тільки дії волонтерів, але також їх емоційний стан.
Правило №3: не соромтеся хвалити себе
Допомога іншим – не тільки покликання, але й навичка, яку можна розвинути, вважає Артем Жилін.
Люди поступово навчаються допомагати іншим, закріплюють позитивні патерни. Як це працює? Наприклад, ваш мозок говорить: «Я гідна людина, моя самоповага зростає». Подібні думки – своєрідна винагорода за хороші вчинки. Не варто їх соромитися!
Також волонтерство часто дає додаткову внутрішню опору, почуття контролю: «Мені ніхто не платить за це гроші, я сам/сама вибираю, що робити». І це теж привід похвалити себе.
Крім того, волонтери свідомо жертвують чимось заради чогось більшого, ніж вони самі. Це посилює відчуття приналежності. А саме воно вважається однією з базових умов нашого благополуччя. Щоб не виживати, а жити і процвітати, людям потрібно належати до групи однодумців, до важливої справи. Це таке чудове відчуття, коли ми всі маємо значення, правда?
Артем Жилін переконаний, що всі волонтери сьогодні – незалежно від масштабу їх завдань – повинні по-справжньому пишатися собою. Зараз, коли світ розривають війни, коли навколо панує «масовий психоз» і стає все простіше ненавидіти один одного, волонтерські спільноти залишаються точками збору найрізноманітніших людей, у яких, насправді, одна спільна мета: зробити світ хоча б трохи кращим.
Будь-який волонтер може сказати собі: «Я роблю щось цінне, я молодець!» І це не буде вихвалянням. Ви ж пам'ятаєте правило №1?
Правило №4: вірте в людей
Волонтери – звичайні люди. Вони втомлюються, сумують, сваряться. І вони дуже різні. Артем Жилін переконаний, що неможливо скласти «психологічний портрет» умовного середньостатистичного добровольця.
Інтроверти, екстраверти, холерики, сангвініки, Скорпіони і Водолії – підставте будь-який науковий чи ненауковий термін, що визначає тип особистості. Це не має значення.
Уся справа в індивідуальній реакції, потребі, якщо хочете – у пориві душі, каже Артем. Неважливі ні вік, ні національність, ні рівень доходу, ні віросповідання.
По-справжньому важливим є те хороше, що ви можете зробити разом, що ви бачите один в одному. Так незнайомі люди самостійно об'єднуються в пошукові загони, коли зникла дитина – і працюють надзвичайно ефективно. Так громадяни ворогуючих країн знаходять способи разом боротися за мир. Так волонтерські об'єднання охоплюють цілі континенти – незважаючи на культурні чи мовні бар'єри.
Це саме по собі величезне щастя – бути частиною великих чесних історій. І насправді до волонтерства немає строгих протипоказань, зазначає Артем Жилін. Волонтером, дійсно, може стати кожен. Тільки пам'ятайте, будь ласка, про правила №1 і №2. І вірте в людей.
Правило №5: виявляйте доброту
Це правило ми запозичили у директора Програми людського процвітання Гарвардського університету Тайлера Дж. Вандервілла.
Так, у нас не завжди є ресурси, щоб бути волонтерами. Але ми як і раніше можемо іноді радувати себе та інших, заслужено отримуючи дозу дофаміну.
«Виявляйте доброту. Виберіть день і зосередьтеся на добрих вчинках щодо інших, на чомусь, чого ви б не зробили в іншому випадку. Це може вимагати ретельного попереднього планування. Але саме планування і свідомий намір зробити добро теж можуть помітно вплинути на ваше власне благополуччя», - радить професор Вандервілл.
Пам'ятайте: маленьких добрих справ не буває. І так, турбота по відношенню до себе теж враховується! У майбутньому цьому світу знадобляться такі люди, як ви: мислячі, небайдужі, відкриті.
Ваша доброта точно змінить світ. Тому що ми всі – і є цей світ.
За підготовку статті Reshim дякує волонтерці Анні Філатовій.