Розуміння психологічного впливу війни — ключ до ефективного волонтерства. Обери цікаві завдання для себе, щоб зменшити страждання людей від війни
Щоб допомагати іншим і собі під час війни, важливо розуміти, як саме люди сприймають збройні конфлікти на ментальному рівні. Не всі емоції та реакції можна контролювати. З цієї статті ви дізнаєтеся, що особливо сильно впливає на нас і як стати ефективним волонтером під час військових дій.
Коли йде війна, люди, які не беруть участі в бойових діях, нерідко запитують себе: як допомогти? Бездіяльність для багатьох стає серйозною етичною проблемою. Але не всі і не завжди можуть щось зробити.
Йдеться не лише про ситуації, коли завдання №1 — вижити. Наприклад, якщо люди вимушено покидають домівки, отримують травми, втрачають доступ до їжі та води.
Війни також завдають довгострокової психологічної шкоди. Серед найбільш поширених наслідків — посттравматичний стресовий розлад, депресія та тривога. І всі ми переживаємо подібні стани по-різному.
Це означає, що під час військових дій потрібно особливо обережно оцінювати чиїсь дії або бездіяльність.
Хтось здатний стати волонтером і працювати цілодобово. Комусь просто страшно вийти з власної кімнати. Спробуємо розібратися, які зовнішні фактори впливають на наше сприйняття війни, і як почати діяти продуктивно, з урахуванням наших особистих особливостей.
Хочеш допомагати важливим ініціативам і робити світ кращим? Долучайся до нашої команди волонтерів!
Обери цікаву задачу і внеси свій вклад:
Чому ми по-різному ставимося до війни
У XXI столітті війнам намагаються надати суворо негативного забарвлення, хоча ставлення до них досі не завжди негативне.
В першу чергу, величезний вплив на сприйняття військових конфліктів має соціокультурний контекст. Так, у деяких спільнотах прийнято ідеалізувати війни, транслювати яскраві міфи про битви та героїв. У цьому випадку багато людей можуть відчувати піднесення та збудження від однієї думки про майбутні битви. Бойові зіткнення набувають сакрального значення, а їх учасники — високий статус у суспільстві.
Яскравий приклад — пропаганда, пов'язана з Великою Вітчизняною війною в Росії та деяких інших країнах пострадянського простору. Як це може працювати на ментальному рівні? Наприклад, уявіть, як гасло «Можемо повторити» настільки глибоко вкарбовується у свідомість, що війна перестає лякати. Тепер це спосіб продемонструвати велич, силу, хоробрість. Коли на місце скорботи приходять паради, салюти та народні гуляння, війна також ніби перетворюється на свято.
Загалом, у багатьох культурах саме героїчні вчинки воїнів стають основою для легенд, сказань, пісень. Подібні історії часто працюють з хорошими емоціями: з почуттям гордості за свою країну, за своїх співвітчизників. І мова не про конкретні нації.
Старий Завіт, «Епос про Гільгамеша», «Іліада», «Володар Перснів» — тисячі текстів транслюють нам повідомлення про те, як важливі бійці, битви та перемоги в них.
Війна як явище може викликати захват, трепет, захоплення, якщо людина потрапила в відповідний культурний контекст.
Ситуація ускладнюється, коли в суспільстві культивують колективізм — наприклад, як у Китаї чи на Філіппінах. Тоді люди можуть вважати війну священним обов'язком або звичним інструментом для захисту своїх інтересів. У результаті особливості політичного устрою також формують особисте ставлення кожної людини до війн.
У цьому випадку захоплення може і не бути. Але також можуть бути відсутні й інші «колективні емоції» — наприклад, співчуття до противника. Адже головне — досягнення спільної мети.
Втім, справа не тільки в колективізмі. У країнах з високим ступенем довіри до влади реакція на війну може бути підтримуючою просто тому, що уряд представляє конфлікт як необхідний і справедливий.
Не менш важливі й релігійні переконання. Наприклад, за даними дослідження Pew Research Center, близько 83% американців вважають себе «абсолютно» або «достатньо» віруючими.
Найяскравіший приклад — буддизм, який активно пропагує ненасильство. Звичайно, це не вберігало послідовників Будди від різних конфліктів. Але саме сприйняття війни серед представників цієї миролюбної релігії змінюється. Люди не хочуть завдавати шкоди живим істотам і уникають цього.
Інші релігії допускають право на самозахист і справедливу (священну) війну. Крім того, є відгалуження найбільших світових релігій, які так чи інакше допускають агресію щодо інших.
Загалом, середовище, в якому виросла або живе людина, формує її уявлення про мораль, про те, що правильно і неправильно. І як би нам не хотілося раз і назавжди постановити, що війна — це погано, на психіку людей впливають надто потужні сили. Багато факторів впливає на поведінкові реакції, на емоційний стан і способи адаптації.
Тому сьогодні особливо важливо пам'ятати, що наші відмінності — не привід для ненависті, а привід для діалогу.
Побудувати якісний діалог нам також допоможе розуміння того, як індивідуальні особливості людей впливають на сприйняття стресових ситуацій загалом і війни зокрема.
Як люди справляються з війною
Отже, ми вже розуміємо, що культурні норми, політичні погляди та релігійні переконання особливо сильно впливають на емоційні та поведінкові реакції людей у контексті війн.
На індивідуальному рівні також важливі доходи, освіта, соціальне становище. Наприклад, ті, хто має ресурси та можливості для евакуації, сприймають бойові дії набагато спокійніше, ніж люди зі скромною зарплатою або біженці.
«Зовнішніх факторів занадто багато, їх складно систематизувати. Зате є три базові реакції, які всі ми демонструємо у відповідь на стрес: «бий», «біжи» або «завмри». Вони не залежать від культурного контексту або зарплати людини. Ними неможливо керувати свідомо. До речі, психологи також виділяють четверту подібну реакцію: «очаровуй», «підлизывайся»: коли, щоб вижити, людина намагається здаватися максимально «хорошою», - каже травма-терапевт Артем Жилін.
Докладніше про ці механізми читайте в статті.
Якщо коротко, то ми не вибираємо, бити, бігти чи завмерти. Прагнучи проаналізувати поведінку людей під час війн та інших складних ситуацій, не можна забувати, що інстинкти часто відіграють вирішальну роль.
Думаєте, ви здатні передбачити свої реакції в критичних умовах? Що ж, потрібно прийняти просту правду: це не так.
Втім, є особистісні риси, які дозволяють зробити деякі прогнози. Наприклад?
Екстраверсія. Більш товариські люди іноді легше справляються з переживаннями навіть під час війни завдяки своїй здатності знаходити соціальну підтримку. Вони можуть активно включатися в командні дії, організовувати групову роботу. Звичайний обмін новинами розвантажує нервову систему екстраверта.
Інтровертам важливо не боятися шукати підтримку, навіть якщо вони поки не можуть дати її іншим. Потрібно ділитися, проговорювати, реагувати, взаємодіяти.
Висока чутливість. Люди, схильні до яскравого проживання емоцій в різних ситуаціях, можуть відчувати особливо сильний стрес під час війни. Вони частіше стикаються зі страхом і панікою. Також до подібних реакцій призводить нейротизм — особистісна риса, яка, окрім іншого, провокує постійну тривогу.
У подібних випадках під ударом — здатність людини ефективно діяти в небезпечних умовах. Високочутливим і нейротичним людям потрібно особливо ретельно готуватися до виконання волонтерських та інших суспільних завдань під час бойових дій.
А оточуючим важливо пам'ятати, що на таку людину немає сенсу кричати, наприклад. Це стане додатковим тригером.
Емпатія. Люди з високим рівнем емпатії часто відчувають тривогу і стрес, спостерігаючи за стражданнями інших під час війни. Це іноді призводить до депресії, вигорання, апатії.
Але, що цікаво, здатність емпатів розуміти і співчувати також робить їх надзвичайно ефективними на полі бою, в волонтерських групах і просто в повсякденному житті, коли навколо панує хаос. Такі люди підтримують товаришів, допомагають зміцнювати командні зв'язки в різних спільнотах.
Подібним чином можна проаналізувати інші риси: стресостійкість, інфантильність, егоцентризм, ригідність та інші. Це дозволить підібрати дієві механізми підтримки та адаптації для того чи іншого типу особистості.
Загалом, щоб зрозуміти, чому ми настільки по-різному сприймаємо війни і реагуємо на кризи, важливо прийняти наші відмінності і не чекати від себе та інших конкретних реакцій. Але якщо ви вирішили, що точно хочете допомагати комусь, спробуйте убезпечити себе, дотримуючись базового алгоритму.
Як діяти під час війни, щоб допомогти іншим
1. Визначте напрямок. Подумайте, в яких галузях ви дійсно можете принести користь: що ви вмієте, чому хотіли б навчитися, що вам подобається. Це може бути медична допомога, приготування та роздача їжі, надання психологічної підтримки, робота з дітьми, догляд за тваринами тощо.
2. Дослідіть можливості. Зв'яжіться з місцевими благодійними організаціями, гуманітарними групами та державними установами, щоб дізнатися про волонтерські проекти. Переконайтеся, що цінності обраної програми відповідають вашим власним.
Якщо на місцевому рівні немає відповідних можливостей, дивіться міжнародні організації, які надають допомогу під час військових конфліктів: Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші.
3. Підготуйтеся. Коли ви визначилися з напрямком і підібрали проекти для можливого співробітництва, дайте собі час на попередню підготовку — навіть незважаючи на те, що самі організації навчають волонтерів.
Пам'ятайте: добровільна робота в період військових дій може бути надзвичайно складною — як фізично, так і емоційно.
Завжди знадобляться знання особливостей місцевості, де ви будете працювати, навички надання першої допомоги, базові навички виживання тощо. Крім того, важливо знати ознаки стресових станів. Так ви зможете допомогти собі та іншим у разі потреби.
4. Дотримуйтесь інструкцій. Не нехтуйте інструктажами та протоколами безпеки організації, до якої ви приєдналися. Будьте готові адаптуватися до мінливих умов на місцях, але завжди враховуйте регламенти.
Волонтери, які реагують занадто емоційно і приймають рішення поза рамками інструкцій, можуть нашкодити собі та іншим.
5. Взаємодійте з іншими волонтерами. Робота в команді має вирішальне значення для ефективного надання допомоги. Спілкуйтеся, координуйте свої дії та підтримуйте один одного.
Навіть якщо ви берете лише індивідуальні завдання, намагайтеся інтегруватися в добровольче співтовариство.
6. Обмежте час участі. Поставте собі чіткі терміни: що, для кого і коли ви будете робити. Якщо у волонтерській роботі немає конкретної мети і зрозумілої тривалості, будь-яка людина швидко вигорить. Психологічне перевантаження рано чи пізно стає нестерпним.
Хтось здатний вирушити у волонтерське відрядження на півроку. Комусь буде правильніше приділяти волонтерству годину на тиждень. Важливо робити перерви.
7. Навчіться приймати свободу дії та бездіяльності. Не буває занадто маленьких добрих справ. Ефект накопичується, зростає з часом. Будь-яка допомога важлива. Ви станете справжнім волонтером, якщо приймете, що масштаб, насправді, не так важливий, як системність. Наприклад, краще перераховувати благодійній організації 1 гривню на день, ніж 500 гривень раз на три роки.
Для когось достатньо регулярно дбати лише про себе та найближчих. Це краще, ніж намагатися допомогти всім одразу — і врешті-решт зламатися. Приймайте свої ментальні особливості та особливості інших людей. Дійте, тільки якщо впевнені, що можете. Бережіть себе.
За підготовку статті Reshim дякує волонтерці Ганні Філатовій.